Музей Вальрафа-Ріхарца (Wallraf-Richartz-Museum)
Музей Вальрафа-Ріхарца (Wallraf-Richartz-Museum & Fondation Corboud) в Кельні — одна з великих картинних галерей Німеччини, що розташовується в побудованій в 2001 році будівлі Музею міста Кельна і зберігає найбільшу в світі колекцію середньовічного живопису, зокрема, кельнської школи живопису, а також велике зібрання графіки.
У 1827–1860 роках в Кельні за адресою Транкгассе, 7 розміщувався Вальрафіум, що дав згодом початок багатьом музеям Кельна, університетській та міській бібліотекам та історичному архіву. Назвою він був зобов'язаний вченому, каноніку і ректору Кельнського університету Фердинанду Францу Вальрафу (1748–1824), який передав в дар місту своє велике зібрання «рукописів, документів, печаток, відбитків і книг, картин і гравюр, монет і посудин, старожитностей і багато чого іншого», що склало основу музею. У 1851 році кельнський комерсант Йоганн Генріх Ріхарц пожертвував 232,000 талерів на будівництво в Кельні музейного будинку. Музей Вальрафа-Ріхарца був відкритий 1 липня 1861 року в будинку, побудованому за проектом кельнського архітектора Ернста Фрідріха Цвірнера на території колишнього монастиря міноритів вже після смерті Ріхарца. Під час Другої світової війни будинок музею був зруйнований. На його місці в 1956 році звели новий музейний будинок, який в даний час займає Музей прикладного мистецтва. Через десять років туди переїхала колекція поп-арту Петера Людвіга, і тим самим експозиційні можливості будівлі виявилися вичерпаними. У 1986 році Музей Вальрафа-Ріхарца і новий Музей Людвіга переїхали в новий будинок недалеко від Кельнського собору. Петер Людвіг і його дружина Ірена продовжували купувати нові твори мистецтва, Петер Людвіг також передав музею, який отримав його ім'я, свою колекцію робіт Пікассо. Ще до смерті Людвіга було прийнято рішення про те, що Музей Вальрафа-Ріхарца займе новий будинок недалеко від Музею Людвіга.
19 січня 2001 відкрилася нова будівля Музею Вальрафа-Ріхарца, побудована за проектом архітектора Освальда Матіаса Унгерса. Вона має форму куба і розташована між ратушею і Гюрценіхом (приблизно в тому місці, де колись знаходилася майстерня Штефана Лохнера). В новому приміщенні на площі 3500 м² розмістилися експозиції графіки та живопису, що охоплюють період від Середніх віків до XIX ст. Після того, як у 2001 році швейцарський колекціонер Жерар Корбо передав музею для тривалого користування своє зібрання імпресіоністів, музей носить офіційну назву «Музей Вальрафа-Ріхарца & Фонд Корбо».
У 1827–1860 роках в Кельні за адресою Транкгассе, 7 розміщувався Вальрафіум, що дав згодом початок багатьом музеям Кельна, університетській та міській бібліотекам та історичному архіву. Назвою він був зобов'язаний вченому, каноніку і ректору Кельнського університету Фердинанду Францу Вальрафу (1748–1824), який передав в дар місту своє велике зібрання «рукописів, документів, печаток, відбитків і книг, картин і гравюр, монет і посудин, старожитностей і багато чого іншого», що склало основу музею. У 1851 році кельнський комерсант Йоганн Генріх Ріхарц пожертвував 232,000 талерів на будівництво в Кельні музейного будинку. Музей Вальрафа-Ріхарца був відкритий 1 липня 1861 року в будинку, побудованому за проектом кельнського архітектора Ернста Фрідріха Цвірнера на території колишнього монастиря міноритів вже після смерті Ріхарца. Під час Другої світової війни будинок музею був зруйнований. На його місці в 1956 році звели новий музейний будинок, який в даний час займає Музей прикладного мистецтва. Через десять років туди переїхала колекція поп-арту Петера Людвіга, і тим самим експозиційні можливості будівлі виявилися вичерпаними. У 1986 році Музей Вальрафа-Ріхарца і новий Музей Людвіга переїхали в новий будинок недалеко від Кельнського собору. Петер Людвіг і його дружина Ірена продовжували купувати нові твори мистецтва, Петер Людвіг також передав музею, який отримав його ім'я, свою колекцію робіт Пікассо. Ще до смерті Людвіга було прийнято рішення про те, що Музей Вальрафа-Ріхарца займе новий будинок недалеко від Музею Людвіга.
19 січня 2001 відкрилася нова будівля Музею Вальрафа-Ріхарца, побудована за проектом архітектора Освальда Матіаса Унгерса. Вона має форму куба і розташована між ратушею і Гюрценіхом (приблизно в тому місці, де колись знаходилася майстерня Штефана Лохнера). В новому приміщенні на площі 3500 м² розмістилися експозиції графіки та живопису, що охоплюють період від Середніх віків до XIX ст. Після того, як у 2001 році швейцарський колекціонер Жерар Корбо передав музею для тривалого користування своє зібрання імпресіоністів, музей носить офіційну назву «Музей Вальрафа-Ріхарца & Фонд Корбо».
